5 жовтня в головній експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулася презентація останніх листів жертв Голокосту. Презентовано 43 епістоли, відправлені з м. Кам’янець-Подільський улітку 1941 р. Ці листи написані їдишем напередодні першого масового знищення єврейського населення в Україні.
Листи, адресовані родичам та близьким людям, вдалося прочитати лише через 80 років: до 2010 р. колекція зберігалася поза межами України, а після повернення чекала на фахівців із цієї мови. Такі фахівці знайшлися завдяки зусиллям керівниці громадської волонтерської організації Remember Us («Пам’ятайте нас») Юлії Корсунської: вона виявилась онукою адресатів одного з листів. 2 липня 2021 р. Юлія приїхала з м. Бостон (США), аби отримати два листи, написані 2 липня 1941 р. Ці послання, підписані Меєром Ципесом, мали потрапити з м. Кам’янець-Подільський у м. Харків до його сина Ісака Ципеса та невістки Клари Прешман. Один із них написано їдишем, другий – російською.
Саме тоді Юлія Корсунська від імені організації Remember Us заявила про намір зробити переклади англійською мовою всіх епістол, написаних їдишем. Англійську мову як «проміжну» було обрано невипадково, адже спеціалістів із рукописного їдишу одиниці й усі вони мешкають у різних країнах: від США до Австралії. Над українськими текстами працювали кваліфіковані фахівці з Національного музею історії України у Другій світовій війні.
Генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Іван Ковальчук розповів про історію колекції «Непрочитані листи 1941-го». 9 липня 1941 р. м. Кам’янець-Подільський було окуповане нацистами. Німці захопили 1215 невідправлених листів на поштовому відділенні міста й відправили до Австрії. Вони вважали, що епістоли дадуть картину настрою населення СРСР на початку війни. Поштові відправлення довго зберігалися нерозпечатаними у фондах віденських музеїв – аж доки повернулися до України в лютому 2010 р. «Увесь цей час науковці музею докладали неймовірних зусиль, щоб знайти сім’ї адресатів листів, написаних на початку війни. Таким чином 676 епістол потрапили до нащадків тих, кому були адресовані. Також ми планували перекласти листи, написані їдишем, але без міжнародної співпраці тут не обійтись», – зазначив Іван Ковальчук.
У своєму відеозверненні керівниця волонтерської міжнародної організації Remember Us Юлія Корсунська звернула увагу на те, що непрочитані листи написано в червні 1941 р. А буквально місяць потому в м. Кам’янець-Подільський почалися масові розстріли євреїв. «Як зазначила одна з наших перекладачок, ці листи стали заповітом. Коли я пообіцяла допомогти з перекладами, мною рухало тільки одне бажання: віддати належну пам’ять людям, приреченим на смерть», – розповіла Юлія Корсунська.
У своїй промові регіональний директор громадської волонтерської організації Remember Us Олексій Кобєлєв зробив акцент на тому, що переклад вдалося зробити в дуже короткі терміни до трагічної дати – 80-річчя масових розстрілів євреїв у Бабиному Яру. «До роботи з перекладу були залучені фахівці із Австралії, Бельгії, Великої Британії, США та України. Окремо хотілося б подякувати волонтерці з Бельгії Джеральдін Тром», – прокоментував Олексій Кобєлєв.
Тетяна Кисла, редакторка українських перекладів із боку Remember Us, розповіла про особливості роботи з текстами, написаними їдишем. «Переклади епістол ускладнювалися тим, що адресанти листів мали середній рівень грамотності: практично ніхто не використовував розділових знаків і всі часто робили орфографічні помилки. Також іноземні перекладачі не знають регіональних говірок їдишу та місцевих реалій: проблеми виникли в дешифруванні слів «військкомат», «фаетон» та ін. У листах трапляються російські та українські слова, записані єврейськими літерами».
Наостанок Національний музей історії України у Другій світовій війні та міжнародна організація Remember Us анонсували роботу над спільною книжкою, куди ввійдуть як переклади непрочитаних листів, так і результати науково-розшукової роботи, якою займаються працівники Музею. До книжки потраплять історії адресантів та адресатів епістол, які, за даними проведеного дослідження, загинули внаслідок Голокосту.
