6 серпня 2024 р. Сили оборони України розпочали оборонну операцію в Курській області рф. На десятий день її проведення музейна експедиція у складі генерального директора Юрія Савчука та фотографа Романа Пупенка вирушила на українсько-російське прикордоння документувати події на цьому особливому відтинку фронту.
Так виник задум проєкту, який презентує Музей через місяць після початку операції. Виставка розповідає про актуальний перебіг російсько-української війни, зокрема за межами України, а також на основі артефактів XVIII–XX ст. відтворює історичний портрет слобожанського краю.
Зокрема, вона знайомить з історією української колонізації теренів Курщини, Білгородщини та Вороніжчини від другої половини XVII ст., коли українські слободи виникали на безлюдних полях і татарських стежках, а рушійною силою цього процесу було козацтво.
Понад два з половиною століття українське населення зберігало свою національну окремішність та ідентичність, що найвиразніше проявились у добу національного відродження на поч. ХХ ст. Демонстровані на виставці картографічні, речові, писемні, фотодокументальні джерела з архівних та музейних колекцій підтверджують наявність тісних історичних зв’язків згаданих територій з іншими землями Слобожанщини.
Унікальні архівні матеріали, які вперше представлено в публічному просторі, яскраво ілюструють маловідомі обставини демаркації українсько-російського кордону в 1922–1928 рр. Документи свідчать про волевиявлення місцевих громад, яке було проігноровано. Українці опинились у складі російської радянської республіки, «поза межою свого ридного краю».
Окрема частина проєкту має назву «Рубіж». Це вибірка 26 із 6665 світлин музейного фотографа Романа Пупенка з експедиції підконтрольними Силам оборони України територіями Курщини, яка тривала від 15 до 19 серпня 2024 р.
Виставка є спробою охопити історію Другої світової та російсько-української війн через художні рефлексії.
У проєкті представлено роботи 41 сучасного митця з усієї України (м. Київ, Одеса, Дніпро, Луцьк, Івано-Франківськ) і 40 художників, чиї твори зберігаються у фондовій колекції Музею. Це понад 150 артефактів на площі майже 2 тис. кв. м усередині постаменту скульптури «Батьківщина-мати».
Олександр Ройтбурд, Георгій Сенченко, Арсен Савадов, Антон Логов, Роман Мінін, Назар Білик, Альбіна Ялоза, Матвій Вайсберг, Рустем Скибін та інші – кожен осмислює своє сьогодення у творчості. Поруч – роботи українських художників періоду Другої світової війни, що показують її повсякдення та наслідки.
Виставка діє в залах, де розміщувалася постійна експозиція, присвячена Другій світовій. Символічне перетворення музейного простору продовжує започатковану Музеєм традицію переосмислення травматичного минулого України – з віднайденням у ньому національної ідентичності.
Проєкт реалізується за сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України.
Партнери: Нова Пошта, Сенсорні системи України, Re4Win (Recycling for Win), Моршинська, Білий Налив, LAW NET, Фонд родини Марії Примаченко, ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів», Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів, Національний центр Олександра Довженка, Одеський національний художній музей, Abramovych Foundation, Vakulenko Art Consulting, Едуард Димшиц, БФ Гуркіт.
Список сучасних художників – учасників виставки:
- Марія Примаченко / Maria Prymachenko
- Матвій Вайсберг / Matvii Vaisberg
- Георгій Сенченко / Heorhii Senchenko
- Арсен Савадов / Arsen Savadov
- Олександр Глядєлов / Oleksandr Hlyadyelov
- Олександр Ройтбурд / Oleksandr Roitburd
- Олександр Ляпін / Oleksandr Lyapin
- Вікторія Івлєва / Victoria Ivleva
- Петро Бевза / Petro Bevza
- Назар Білик / Nazar Bilyk
- Микола Бірючинський / Mykola Biryuchynsky
- Юрій Болса / Yurii Bolsa
- Мирослав Вайда / Myroslav Vayda
- Петро Гронський / Petro Hronsky
- Юрій Денисенков / Yurii Denysenkov
- Дмитро Доценко / Dmytro Dotsenko
- Андрій Дудченко / Andrii Dudchenko
- Сергій Захаров / Serhii Zakharov
- Олександр Король / Oleksandr Korol
- Ростислав Котерлін / Rostyslav Koterlin
- Поліна Кузнєцова / Polina Kuznetsova
- Марія Куліковська / Maria Kulikovska
- Антон Логов / Anton Logov
- Олекса Манн / Oleksa Mann
- Іван Михайлов / Ivan Mykhailov
- Олена Михайлова-Родіна / Olena Mykhailova-Rodina
- Роман Мінін / Roman Minin
- Євген Піскунов / Yevhen Piskunov
- Анастасія Подерв’янська / Anastasiia Podervianska
- Євген Примаченко / Yevhen Prymachenko
- Микола Родін / Mykola Rodin
- Олексій Сай / Oleksii Sai
- Андрій Сидоренко / Andrii Sydorenko
- Костянтин Синицький / Kostyantyn Synytsky
- Рустем Скибін / Rustem Skybin
- Олексій Смирнов / Oleksii Smyrnov
- Дмитро Чайка / Dmytro Chayka
- Андрій Яковенко / Andrii Yakovenko
- Альбіна Ялоза / Albina Yaloza
- Dita Galas
- EtchingRoom1
Виставка відтворює десятиліття історії підрозділу, який пройшов шлях від добровольчого формування в перші тижні російської агресії (2014 р.) до постійної бойової одиниці ЗСУ. Тут представлено багато героїчних епізодів, простежено воєнний життєпис 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Артефакти експозиції передають відчуття й емоції, будучи свідченнями надійності, відваги, героїзму.
За цей період багато його бійців отримали державні нагороди, шестеро удостоєні звання Героя України (чотири з них посмертно).
Стали воїни батальйону й героями численних сюжетів медіа. Скажімо, його командир Герой України старший лейтенант Олександр Коваленко є тим самим «танцюючим воїном» – зіркою соцмереж. А відео айдарівців із-під м. Бахмут, на якому вони вивозять квадроциклами поранених, бачили вся країна й світ.
Бойовий шлях підрозділу неможливо уявити без звичайних людських історій, як і без традицій, символів, знакових речей, тож на виставці представлено особливі айдарівські артефакти. Серед них – ікона св. Миколая, яку ще від 2017 р. творить боєць Юрій Лінкевич. Роботу над нею воїн-іконописець розпочав іще у 2017 р., а закінчити сподівається після перемоги. Побратими вважають її своїм оберегом, адже не раз виходили з нею з оточення.
На виставці буде представлено зроблену спеціально для неї Зоєю Шу та Філіпом Каллером серію інтерв’ю з бійцями 24-го окремого штурмового «Поза межами фронту» (травень 2024 р.).
Історія «Айдару» є прикладом того, як добровольці з різними життєвими шляхами, несхожими довоєнними біографіями здатні перемагати ворога, значно численнішого й надзвичайно небезпечного.
Виставка розповідає про капеланську діяльність в Україні – щире духовне служіння, здатне підтримати бійців у важку годину, розрадити, часом навіть врятувати. Сьогодні понад 200 військових капеланів перебувають у штаті Збройних сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України. Вони – в одностроях, у кожного не тільки церковний сан, але й військове звання. Військові капелани мають військові навички, обізнані щодо заходів безпеки та видів зброї, проте вони її не носять.
На виставці представлено 15 персональних комплексів військових капеланів: як тих, хто нещодавно отримав мандати і підписав контракт із ЗСУ, так і тих, хто на волонтерських засадах несе слово Боже воїнам на фронті ще від 2014 р. Троє із представлених капеланів покинули цей світ – о. Максим Козачина і о. Олег Марінченко вбиті ворогом, о. Мар’яна Дюса забрала тяжка хвороба.
Виставка створена за міжконфесійним принципом, на ній можна ознайомитися з історіями військових капеланів, які належать до Православної церкви України, Української греко-католицької церкви, Римсько-Католицької церкви в Україні, протестантів – баптистів та п’ятидесятників, імамів-капеланів та наразі єдиного в Україні капелана-іудея.
Мотиваційний стяг Служби військового капеланства ЗСУ – символ міжконфесійного служіння, тому гасло «Бути поруч» – українською, арабською та на івриті. Айдентика – мотиваційний стяг, нарукавний знак й коін – містить девʼять срібних променів, що сходяться вгорі на синьому полі, уособлюючи промені Божої благодаті.
Капелани є частиною обороноздатності нашої держави і є воїнами, завдяки яким Україна здобуде перемогу.
Широкомасштабне російське вторгнення в Україну, без перебільшення, започаткувало нову еру війн, коли високоточні технології переважають кількісну складову на полі бою.
Масове використання дронів уже нині дає змогу Україні (по суті, державі з непорівнянною морською потугою) поставити на межу повного розгрому надводний і підводний арсенал московитського Чорноморського флоту. А знищення на полі бою російських танків Т-90, ЗРК С-400 «Тріумф», що є основними експортними зразками ворога, підриває його не тільки військову, а й економічну міць.
Утім, рашисти теж зробили висновки, і почали нарощувати кількість своїх безпілотних апаратів. У вересні 2022 р. на лінії бойового зіткнення українські війська вперше зафіксували дрони-камікадзе іранського виробництва. Того самого року рашисти почали активно використовувати ударні БпЛА Shahed проти об’єктів інфраструктури українських міст. 17 жовтня російські війська вперше завдали удару цими безпілотниками по м. Київ, випустивши 28 дронів. Загалом упродовж року росіяни випустили по Україні більш ніж 2 тис. дронів-камікадзе цього типу.
Нині завдяки допомозі союзників, донатам небайдужих громадян та власному виробництву Україні вдається вигравати у протистоянні. Але ворог має все ще великий економічний потенціал і кількість його БпЛА всіх типів небезпечно зростає.
На виставці представлено безпілотні літальні апарати різних типів, які використовують російські агресори для розвідки та ураження наземних цілей. Це проєкт-застереження про небезпеку, яку несуть українцям ворожі безпілотники, націлені на сили оборони, цивільні об’єкти, зокрема критичну, економічну (передусім продовольчу), соціально-культурну інфраструктуру тощо. Водночас це нагадування про необхідність допомагати українським захисникам, зокрема і для забезпечення їх новітніми засобами виявлення та ураження цілей, серед яких дедалі важливішу роль відіграють БпЛА.
Музейна виставка, організована в нерозривному зв’язку з проєктом загальнодержавного масштабу «Тризуб Батьківщини», суть якого полягає в заміні радянської символіки на щиті монумента «Батьківщина-мати» на український державний символ – Тризуб. У ширшому контексті виставка є співзвучною загальному переозначенню Музею війни та монумента як його домінанти.
У просторі виставки представлено понад 200 автентичних артефактів, що охоплюють більш ніж тисячолітній відрізок історії України. Експозиція відображає найцікавіші факти з історії Тризуба, фокусує увагу на найважливіших етапах його становлення як державного герба. Вона є своєрідною відповіддю на актуальні суспільні питання, пов’язані з відтворенням Тризуба на щиті, висвітлює зв’язок цього процесу з перейменуванням самого монумента «Батьківщина-мати» та Музею загалом.
Спеціально для втілення проєкту Музей облаштував новий експозиційний простір у Виставковому центрі, який складається із трьох залів. Кожен із них уміщує відповідний розділ виставки.
Розділ «Державний знак» присвячений минулому Тризуба як династичного знака київських князів, а також утвердженню знака князя Володимира Великого у високому статусі Державного герба УНР. Підкреслено історичну спадкоємність між символами державності княжої доби та періоду українського державотворення на початку ХХ ст.
Розділ «Національний символ» розповідає про самобутню традицію використання національного знака в народному побуті українців між Першою та Другою світовими війнами. Через зображення символу Тризуба в українському декоративно-ужитковому мистецтві міжвоєнної доби висвітлюється роль знака у формуванні та зміцненні національної самоідентичності українського народу.
Розділ «Знак на щиті» ілюструє сутність переозначення монумента й розкриває передумови цього процесу, а також демонструє зв’язок актуального історичного часу з багатовіковою геральдичною традицією.
«Україна – Розп’яття» – перша виставка в Україні, перша в світі, перша про цю війну і під час цієї війни. На ній представлено 1 776 автентичних експонатів, зібраних по «гарячих слідах» командою Музею на місцях запеклих боїв і в щойно визволених населених пунктах Київщини та Чернігівщини з 3 квітня до 6 травня 2022 р. Її площа складає близько 900 м2. Автор ідеї та куратор – генеральний директор Музею війни Юрій Савчук. Художник – Антон Логов.
Композиційно виставка складається з двох, антагоністичних за своєю суттю, частин – «Орда» та «Україна – Розп’яття».
Перша її частина пунктирно розповідає про російську пропаганду, повномасштабне вторгнення, а також військове спорядження, зброю та побут прибульців із «русскава міра».
Друга частина виставки має дві локації: власне «Україна – Розп’яття» та «Укриття». В основі першої – врятовані духовні та культурні пам’ятки, обпалені віконні рами, залишки побутової техніки і, навіть, спортивний інвентар, знайдений на згарищах, а також дитячі речі, малюнки та іграшки… Домінантною сюжетною лінією проходять урятовані скарби нашої Нації: вхідні ворота Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Перемога та купол і купольний хрест Храму Вознесіння Господнього в с. Лук’янівка на Київщині, зранена ікона «Зняття з хреста» із поруйнованого Храму Святого Димитрія Ростовського (смт Макарів), понівечений каркас, на якому висіли картини відомої на весь світ Марії Приймаченко зі спаленого Іванківського історико-краєзнавчого музею… Друга відтворює в деталях реалії Життя і Часу в різних укриттях під час обстрілів і нальотів орди та розповідає про 37 днів життя одного гостомельського бомбосховища… До найменших дрібниць…
Виставка користується особливою популярністю у відвідувачів Музею та має високу медійну привабливість. Станом на 7 червня 2022 р. з експозицією ознайомилося 7 812 осіб, у вітчизняних і закордонних ЗМІ оприлюднено 63 публікації, відгуки, коментарі, сюжети та інтерв’ю про неї, у тому числі провідних міжнародних пресових виданнях The New York Times (США), The Guardian (Велика Британія) та Le Monde (Франція).
