При всій своїй жахливій неповторності «костодробарка» з Янівського концтабору в експозиції «Українського державного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» первісно виконувала ідеологічну функцію – емоційно вразити відвідувача звірствами загарбників проти радянських людей: «Окупаційна політика гітлерівців відображала справжню сутність фашизму – кривавої диктатури монополістичного капіталу. Як і всіляка завойовницька, антилюдяна політика, вона була приречена на провал і зазнала краху» – писали тодішні путівники. Із часом почали звучати й протилежні голоси тих, хто дотримувався поглядів ревізіонізму Голокосту. У дописі «Львівська костодробарка» Людвіг Фангхенель зазначав: «Такий сумнівний «доказ» як львівська «костодробарка», принаймні, ніяк не годиться для того, щоб обґрунтовувати історію про сто чи навіть двісті тисяч убитих у Янівському таборі євреїв. Костодробарка належала – як рукавички з «людської шкіри» і мило з «людського жиру» – до радянської військової пропаганди, що розповсюджувала вигадки про звірства німців».
Звісно, обидва ці підходи знецінювали та спотворювали істинну суть Шоа.
То що відомо насправді. Це барабанно-кульовий млин (нім. Kugelmühlen), призначений для будівельних робіт. Імовірно виготовлений у 1860–1880-хх рр. За свідченнями колишніх в’язнів, зокрема членів «зондеркоманди 1005», дослідженнями істориків, криміналістів і журналістів, пристрій використовувався в Янівському таборі для перемелювання людських кісток під час «операції 1005», секретної акції гітлерівців із притягненням до робіт бранців з ексгумації та знищення трупів на місцях масових убивств задля приховування слідів.
Нацистський табір примусової праці (нім. Zwangsarbeitslager Lemberg–Janowska) у м. Львів функціонував по вул. Янівська, 132–134 (нині вул. Шевченка) з 1941 р. до 1943 р. Первісно був призначений для утримування та подальшого винищення євреїв Галичини. Згодом – транзитний табір для примусових працівників на зведенні стратегічної магістралі (нім. Durchgangsstraße IV, Rollbahn Süd, Straße der SS), а також для подальшого відправлення до нацистського концентраційного табору Белжець (Польща). За різними оцінками тут було знищено від 50 до 200 тис. осіб.
Вірогідно млин залучався до проведення земляних робіт із будівництва дороги. Однак немає жодних переконливих доказів, що він не міг бути використаний і в інший спосіб. Навпаки, зібрані на сьогодні свідчення говорять про безпосереднє застосування механізму в реалізації вищезгаданої операції.
Саме ця машина фігурувала в дізнанні «Надзвичайної державної комісії зі встановлення та розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників». Як один із доказів була представлена радянською стороною обвинувачення на міжнародному військовому трибуналі в м. Нюрнберг (Німеччина).