«На порозі нового року вітаємо тебе, Народе Карпатської України, радісною вісткою: Карпатська Україна вступає в другий етап свого державного життя. За волею Всевишнього старий рік приніс нашій країні визволення з вікових кайданів, що проти всіх Божих і людських законів відбирали народові його найприродніше право: жити на своїй землі своїм вільним життям...» Слова, видрукувані на шпальтах газети «Наш час» понад 80 років тому, до болю близькі нам і сьогодні.
Хоча примірники цього часопису, датовані першими місяцями 1939 р., з’явилися в нашій колекції відносно недавно (у 2018 р. їх передав меценат Дмитро Піркл), явище Карпатської України ввійшло до музейного вжитку в 2000-х рр., коли почався пошук української експозиції Другої світової війни. На державному рівні у 2002 р. президентові цієї молодої держави о. Августину Волошину було присвоєно звання Героя України. Та найбільше тоді вразила музейників передсмертна світлина фізично виснаженої людини – бранця московської Бутирки. А заодно й розуміння того, що українці не були безвладними учасниками подій, навпаки – вони прагнули творити власну історію.
«Новий час» – незалежне популярне ілюстроване щоденне видання, фінансоване українською діаспорою США та Канади, яке виходило в м. Львів від 1923 р. Його редакторами були Зенон Пеленський, Дмитро Паліїв та ін. Від 1926 р. часопис став власністю львівського підприємця Івана Тиктора, який на здобутій базі створив потужний видавничий концерн «Українська преса». Видавці ставили собі за мету поширення доступної для кожного періодики. Газета мала найбільший наклад серед усіх друків Західної України. На її сторінках розміщувалися художні твори, інформація про події у світі, зокрема на етнічних українських теренах, поділених державними кордонами, тощо.
У переданих Музеєві номерах ідеться про розбудову та проголошення незалежності Карпатської України. Дух грізної епохи перед початком Другої світової війни виразно відтворюють статті про міжнародні зв’язки та важливі інформаційні донесення з провідних європейських столиць, які посилюють відчуття драматизму на українському Закарпатті. Більшість матеріалів на шпальтах газети присвячена саме карпатоукраїнській проблематиці. Розбудова нової системи судочинства, створення відділів соціальної опіки, удосконалення системи садівництва, шкільна реформа, роль жінки в житті держави, реорганізація залізничної мережі – це основні теми статей, написаних міністрами, вченими, провідними публіцистами Карпатської України.
Такі артефакти – переконливе свідчення того, що українці не були сторонніми спостерігачами в доленосному вирі ХХ ст., що вони власноручно й жертовно творили своє суверенне майбутнє.