Розпорядження польової комендатури періоду німецької окупації, видане 3 грудня 1942 р. на території Донецького воєнного округу, є промовистим свідченням політики примусової праці, запровадженої нацистською адміністрацією на окупованих землях України під час Другої світової війни. Біржі праці фактично виконували функцію інструментів примусу, регулюючи розподіл робочої сили та її переміщення, зокрема за межі регіону. Подібні накази ухвалювали з метою повного контролю над населенням і залучення його до робіт на користь воєнної економіки Третього райху в умовах гострої нестачі робочої сили. За невиконання наказу передбачалися штрафи, арешти й ув’язнення, що робило документ засобом тиску й страху. Для місцевого населення такі розпорядження означали втрату свободи вибору та загрозу тяжкої праці, депортації й розлуки з родиною.
Аркуш паперу прямокутної форми, жовтуватого відтінку, однобічний, надрукований типографським способом чорною фарбою російською мовою. У верхньому лівому куті зазначено реквізити окупаційної адміністрації, в правому – дату. По центру зверху розміщено назву документа: «РАСПОРЯЖЕНИЕ», нижче – основний текст, викладений у вигляді нумерованих пунктів. У нижній частині аркуша міститься власноручний підпис посадової особи – старшого польового коменданта у військовому званні генерал-майора. Текст документа регламентує порядок обов’язкової реєстрації цивільного населення на біржах праці, умови виконання трудової повинності та заходи відповідальності за невиконання розпорядження. Розпорядження адресоване всім жителям віком від 14 років, незалежно від статі, і зобов’язувало їх до реєстрації на біржах праці та виконання призначених робіт.