Подібні вітроміри використовували для визначення впливу швидкості та напряму вітру на політ літака. Вони допомагали штурманам і пілотам коригувати курс, розраховувати шлях до цілі, витрату пального та час прибуття. Особливо важливими такі прилади були під час тривалих перельотів над морем або в умовах обмеженої видимості, коли візуальні орієнтири були відсутні. Цей тип приладу встановлювався на кількох моделях японських військових літаків армійської та морської авіації 1930–1940-х рр. – винищувачах, бомбардувальниках і розвідниках. Ці машини становили основу повітряної могутності Японії в роки Другої світової війни.
Особливу цінність предмету надає його походження: вітромір був переданий до Музею 10 жовтня 1974 р. учасником війни з Японією. Таким чином, прилад поєднує не лише технічну, а й меморіальну складову – як трофей і особисте свідчення завершального етапу Другої світової війни. Прилад є бортовим авіаційним інструментом у формі металевого сектора кутом 45°. Він містить графічну шкалу, номограми, таблиці поправок і рухому лінійку, закріплену в центрі. За допомогою простих механічних дій льотчик міг швидко отримати необхідні навігаційні дані без електроніки, лише завдяки математичним співвідношенням і досвіду.