У стінах Національного музею історії України у Другій світовій війні в межах просвітницького циклу «Герої війни» відбувся меморіальний захід, присвячений ушануванню світлої пам’яті відважного військового льотчика-винищувача, командира авіаційної ланки 831-ї Миргородської бригади тактичної авіації Повітряних сил Збройних Сил України майора Івана Болотова. Подія об’єднала найрідніших людей захисника, командування Повітряних сил, бойових побратимів, освітян, духовенство та громадськість.
Військовий вимір відваги та професіоналізму 24-річного майора Болотова висвітлив у своєму виступі заступник командувача авіації Повітряних сил ЗС України полковник Юрій Булавка. Він особисто навчав Івана ведення повітряних боїв та провів із ним чимало годин у кабіні винищувача. За час служби Іван майстерно опанував навчально-тренувальний Л-39, а також бойові винищувачі МіГ-29 та Су-27, здійснивши 25 бойових вильотів на вогневе ураження противника та прикриття військ.
> «Скільки з ним спілкувався, скільки навчав – завжди був на позитиві, готувався до кожного бойового вильоту... На жаль, ворог не дав ні єдиного шансу йому вижити в цій ситуації. 2 лютого 2025 року він пішов у свій останній бойовий політ і залишився там навіки», – розповів полковник Юрій Булавка.
Від громади столиці зі словами пошани виступив заступник голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Віталій Ємельяненко. Він відзначив, що саме завдяки подвигу Івана українські діти мають можливість навчатися під рідним прапором.
Становлення характеру майбутнього авіатора розкрилося у спогадах його педагогів. Від 2006 до 2015 року Іван навчався в Київській загальноосвітній школі № 289 (нині – Київський ліцей № 289). Його класна керівниця Наталя Морська розповіла, що він вчився відповідально, щиро любив математику. Наталя Миколаївна пригадала випадок на уроці фізкультури, коли після невдалого удару по м’ячу в Івана підозрювали травму ноги: поки однокласники жартували, він реагував із посмішкою та абсолютно без жодної агресії, ніколи не підводячи шкільний колектив. Директорка Київського ліцею № 289 Тетяна Плугова повідомила про рішення Київської міської державної адміністрації щодо ініціативи присвоєння навчальному закладу імені Івана Болотова та створення в його стінах шкільного музею пам’яті.
> «Народ, який пам’ятає імена своїх героїв, має майбутнє... Ми хочемо, щоб його ім’я лунало в наших коридорах і було для наших учнів пам’яттю про те, якою ціною дістається свобода», – зазначила пані Тетяна.
Іван Болотов став продовжувачем славетного авіаційного роду: його прадід Володимир Баянкін був льотчиком-випробувачем 1-го класу, а дід Станіслав Захарченко – військовим льотчиком-винищувачем. Родина прожила 14 років у гарнізоні 831-ї Миргородської бригади. Мати героя Олена Захарченко згадувала, що попри початкові застереження рідних, гени взяли своє: наприкінці 9-го класу в травні Іван категорично заявив, що бажає бути саме військовим льотчиком. Свій шлях він розпочав із Київського військового ліцею імені Івана Богуна.
Колишній командир підрозділу ліцею підполковник ЗСУ Юрій Гоцак пригадав Івана як усміхнену душу компанії. Однокурсник по ліцею Богуна, офіцер ЗСУ Павло Нікітюк, висловив глибоку вдячність батькам за виховання справжнього захисника.
У 2017 році Іван вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Мати пригадувала його ейфорійний дзвінок прямо з поля після першого стрибка з парашутом із нескладеним куполом. Начальник курсу ХНУПС підполковник Валерій Чистов поділився спогадом про те, як під час суворого шикування через курсантський «зальот» стримана посмішка Івана розсмішила самого начальника курсу й перетворила виховну промову на дружню розмову.
Після випуску у 2021 році Іван розпочав службу у 40-й бригаді тактичної авіації, а згодом перевівся до 831-ї Миргородської бригади.
У 2023 році Іван одружився зі своєю коханою Анастасією У своєму відеозверненні дружина розповіла про маловідомий подвиг чоловіка на навчально-бойовому Су-27. Під час виконання віражів на форсажі в повітрі пошкодився ліхтар кабіни. Інструктор зазнав поранень уламками й тримав залишки скління, а зв’язок із землею та кабіною зник. Іван не розгубився, знизив швидкість для подачі кисню й без радіозв’язку майстерно посадив винищувач, урятувавши життя побратима та борт.
Побратим і пілот Су-27 Олександр у відеозверненні пригадав момент зустрічі після чергової масованої ворожої атаки, коли вони не говорили про бій, а радісно обмінялися привітаннями щодо батьківства, адже на той час нещодавно обоє стали батьками.
Найкращий друг Івана, майор Повітряних сил Ілля, який пройшов із ним шлях від ліцею Богуна до бойових чергувань у 831-й бригаді, розповів, що за вишукані манери та вільне володіння англійською мовою за Іваном закріпився позивний «СІР».
Побратим згадав, як Іван захистив дипломну роботу англійською та пройшов тестування для відбору на F-16.
Загинув 24-річний майор Іван Болотов 2 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання. Його мати Олена Станіславівна пригадує, що в останній телефонній розмові голос сина звучав незбагненно щасливим, Іван промовив своє звичне: «Все буде добре». Прощання з героєм відбулося на Байковому кладовищі, а прах поховали на Алеї Героїв Лук’янівського меморіального заповідника в Києві. Заступник командира 831-ї бригади тактичної авіації з психологічної підтримки персоналу підполковник Андрій Анатолійович Драчишин розповів про авіаційну традицію «спалення піаніно» на злітній смузі під час виконання улюблених мелодій полеглих пілотів як символ їхнього останнього польоту. Заупокійну молитву за воїном Іваном та його побратимами відправив військовий капелан о. Сергій Глушко.
За мужність і звитягу майор Іван Болотов нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою міністра оборони «Хрест особливих заслуг», нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест» та нагрудним знаком Командувача Повітряних сил ЗСУ (посмертно).
Особливою частиною заходу стала передача батьками – Оленою Станіславівною Захарченко та Володимиром Володимировичем Болотовим – унікальних артефактів до фондової колекції Музею війни на довічне збереження. Серед переданих речей:
- модель винищувача Су-27 з LEGO, яку Іван власноруч зібрав у перші дні навчання з подарованого побратимами конструктора;
- перший льотний комбінезон, замовлений зі США, у якому він здійснив перші польоти;
- перший годинник та подарований батьком браслет із ножем-стропорізом для екстреного розрізання строп парашута.
Ці меморіальні речі відтепер берегтимуть у стінах Музею живий спогад про сміливого льотчика із позивним «СІР».
Майор Іван Болотов віддав життя, захищаючи українське небо, але світло його подвигу, щира посмішка й відданість Батьківщині назавжди залишаться з нами.
Пам’ятаємо кожного Героя. Слава Україні!
