10 грудня в просторі виставки «Україна – розп’яття» Музею війни відбулася публічна дискусія до Дня прав людини «Наші права, наше майбутнє, прямо зараз».
У фокусі дискусії обговорили проблему реінтеграції військовополонених та їхніх родин.
Олександра Матвійчук, голова громадської правозахисної організації «Центр громадянських свобод», нагородженої в 2022 р. Нобелівською премією миру, звернулася до учасників дискусії онлайн.
До розмови також було запрошено колишнього бранця кремля, звільненого з російського полону 18 жовтня 2024 р. правозахисника й журналіста Максима Буткевича.
Долучився до розмови і представник ЗСУ, спеціаліст із питань реінтеграції звільнених із полону бійців. Він розповів про особливості процесу відновлення психологічного й морального стану колишніх бранців. Увагу приділили також оточенню бійців.
Ірина Коцаб’юк, завідувач науково-експозиційного відділу сучасної російсько-української війни, продемонструвала артефакти, які передали до фондової колекції Музею війни спеціалісти з питань реінтеграції колишніх військовополонених. Зокрема, фрагменти документів про особу ув’язненого, рукописи текстів російських і радянських пропагандистських пісень, які змушували вивчати напам’ять і виконувати росіяни, а також речі, в яких Максим Буткевич повернувся на рідну землю.
На дискусії представили уривки з документального фільму «Свідки. Полон вбиває», створеного командою проєкту «Архів війни». У цьому фільмі колишні полонені з 12-ї БрСП «Азов» розповідають про обставини перебування в полоні, про скоєний росіянами злочин – улаштування вибуху в концтаборі Оленівки. Наголошують, що найбільше запам’яталось за період до потрапляння в полон, – знищення інфраструктури й забудови в м. Маріуполь, а найжахливіше – масове вбивство мирного населення міста. Також у фільмі порушили тему безпомічності міжнародних структур супроти злочинів рф.
Насамкінець Максим Буткевич поділився своїм розуміння поняття «свобода».
За даними координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, більш ніж 8 тис. осіб наразі перебувають у російському полоні, з них понад 1600 цивільних. Росіяни не дотримуються жодних міжнародних конвенцій і систематично порушують особисті права людей. У музейній дискусії вкотре було наголошено: ми маємо розповідати правду й пам’ятати про наших людей, які перебувають у російському полоні.
